Владимир Кодебский,
Луцк, Украина
Чтобы никого не смущала ёлочка, я заменил фотографию.
Прочитано 3761 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Очень даже поймут!
Спасибо, совершенно верно!
Благословений! Комментарий автора: Спасибо, Наталья! Да благословит Вас Господь.
!!!
2012-02-08 22:24:31
Во всякие времена и всякие организации есть подосланные люди и также о церкви сказано о волках. Ты наверно и есть тот волк в овечьей шкуре, потому что учения Иисуса Христа не имеешь в себе и не несешь его. Такого в жизни много когда нужно выявить обидчика то к нему и подходят обидчики со своими обидами.
А ты так-же поставлен в христианскую среду чтоб выявлять христиан? Почему я об этом, да потому что как ты не маскируешься но в тебе нет и не может быть учения Христа нашего Господа и Спасителя!!!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
